День пам'яті Михайла Пилиповича Кравчука

Математик -від Бога, педагог - від серця

 

Михайло  Кравчук –  математик

широкого масштабу.  Його  ім’я

добре  відоме  у світовій

математичній науці. Світ не знав

лише, що він –  українець.

Є. Сенета  ( Австралія )

            « Я син свого народу » , -- слова талановитого українського письменника, журналіста Василя Симоненка можна віднести і до Михайла Пилиповича Кравчука , видатного математика XX століття ,  чиє ім’я повернулося  із забуття  та сьогодні вшановуємо. Він був не тільки математиком , але і свідомим українцем - патріотом. Михайло Кравчук вклав великий внесок у розвиток  теорії ймовірності , в математичний аналіз та в статистику. Праці вченого були використані для створення першого комп’ютера. Михайло Пилипович розв'язував такі задачі, які не могли розв'язати всесвітньо відомі математики. Про нього вчені відгукувалися,  як про «найталановитішого алгебраїста нашого століття».

“ Моя любов – Україна і математика ” – таким було його кредо.

     Народився М. Кравчук 27 вересня за юліанським календарем ,а за григоріанським -10 жовтня 1892 року у селі Човниці на Волині, в сім'ї землеміра. Початкову освіту він здобув удома. Його батьки були освіченими людьми. Мама знала кілька іноземних мов і добре займалася вихованням чотирьох дітей. У 1901 році сім'я переїхала до Луцька , де в 1910 році Михайло Кравчук закінчив гімназію із золотою медаллю. Цього ж року він вступив на математичне відділення фізико-математичного факультету університету Святого Володимира в Києві, закінчив його у 1914 р. з дипломом 1-го ступеня і залишився в ньому працювати. Відтоді й почалася його творча наукова і педагогічна праця. У роки громадянської війни М. Кравчук виїжджає на село. У 1919-21 рр. він був викладачем і директором школи в селі Саварці на Богуславщині .

         Його учнем був Архип Люлька, пізніше - відомий український вчений, творець реактивних авіадвигунів, студентом Київського політехнічного інституту був і майбутній славетний конструктор космічних кораблів Сергій Корольов, який уважно слухав цікаві лекції вченого.

       М. Кравчук прикладав багато зусиль до забезпечення викладання математики українською мовою. Він підкреслював, що мова народу – це найцінніше його надбання, скарб народу, який забезпечує його існування як нації. Володіючи багатьма іноземними мовами, він хотів, щоб і його рідна мова вийшла на науковий рівень, стала мовою не лише простого народу, а й інтелігенції. Тому вчений викладає українською мовою  математику в університетах , інститутах та гімназіях Києва, пише і перекладає на рідну мову підручники. Під його головуванням  був створений трьохтомний математичний словник.

        Михайло Пилипович Кравчук -гордість української математики, справжній поет формул . Математика для нього – це радість, натхнення,  творчість.  Він – і педагог із великої літери, за покликанням. Його лекції – це краса математичної думки, і сила, й безмірна глибочінь.

Формулами Кравчука послугувались арабські вчені, розшифровуючи стародавнє письмо.

М. П. Кравчук високо цінив творчість  великого Кобзаря, тому кожного року відвідував Канів і Шевченкову могилу як свою найбільшу святиню. Ці відвідування допомагали йому зосередитись, надавали сили в його нелегкій роботі. Часто був там зі своїми учнями. За свою безмежну любов до неньки-України, йому, як і Т. Г. Шевченку, довелось заплатити ціною власного життя.

     З 1937 року для професора Михайла Кравчука настала година випробування. Звинуватили його в тому, що він розповів про досягнення математики за кордоном, що спілкується із «польськими запроданцями», українськими вченими –математиками, нашими земляками  з Тернопільщини М. Зарицьким та М. Чайковським , яких на жаль теж переслідувала кагебістська орда.

     М. Кравчук проявляє громадянську мужність, не мовчить про переслідування української інтелігенції.

О, скільки ще відкриттів зробити міг би,

Талановитим простелить дорогу в майбуття.

Але кулак репресій і безглуздя

Відправив «сина неба» в небуття.

    23 вересня 1938 р. ученого М. Кравчука було засуджено на 20 років тюремного ув'язнення та 5 років заслання. І, не витримавши каторжних робіт у золотокопальнях Колими , помер у 1942 році.