Пам'ятай про КРУТИ!

 

Понад сторіччя тому юні герої Крут зробили майже неможливе ціною власного життя.

1918 року біля залізничної станції Крути кілька сотень українських студентів та гімназистів прийняли нерівний бій з чотирьохтисячною армією росіян під проводом Муравйова. Українські юнаки загинули і власною кров’ю вписали героїчну сторінку в історію визвольних змагань нашого народу.

Крути стали легендою, символом жертовності та незламності молодого покоління. Вічна слава й пам’ять Героям, які полягли в бою за наше сьогодення та свободу України.

Земля сивіла в пасмах ковили,

Ревів вітрисько в зареві туману,
А молоді, безвусі юнкери
Лиш мали Душу в тілі полум'яну.

Із Півночі хурделиця мела,
В безвладді стугоніла Україна,
Ще тільки народилась - не жила,
Та вила неустанно хуртовина.

Ніч свої ризи кинула на край,
І надщербились долі на світанні,
Просочився бідою небокрай,
Цей перший бій буде для них останній.

Нестримний вітер бив у їх серця,
Хурделя колисала колискову,
Надія лиш на себе і Творця
У стужу ненависну цю зимову.

Виднівся, в сяйві ранку, хресний шлях,
Що юнаків провадив на Голгофу,
І непосильний хрест лиш на плечах
Їх до землі прихилював потроху.

Кругом зрадливе линуло:"Розпни".
Їх тільки триста! Боже, ти мій правий!
Навколо них вогонь в снігу, дими,
А за плечима - доля їх держави.

Предчасна тризна тугою лягла,
Коли гармати розривали груди,
Та падала й скажена тут орда,
У завиванні чулось тільки:"Крути!"

Струміла кров на зранені сніги,
Тіла поклавши в материнськім лоні,
І хоч розбити хугу не змогли,
Та лицарями стали Неба й Волі.

Вогнем завзяття світять небеса
І славою віків гримлять простори,
В майбутнє проросли їхні життя,
Небесних Сотень сплочені опори!

Olena Kindratyszyn

Пам’ятаймо, про самопосвяту крутянців!