

Летіли легко, хоч майдан ридав.
І з кров’ю перемішана сльоза
А батько сина ще не відпускав!
Й заплакав Бог, побачивши загін:
Спереду – сотник, молодий, вродливий
І юний хлопчик в касці голубій,
І вчитель літній – сивий-сивий.
І рани їхні вже не їм болять.
Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,
Як крила ангела, злітаючи назад,
Небесна Сотня в вирій полетіла…
Крикни гучніш, Устиме!
Снайпери чорні, прокляті статуї,
Цілять нехолостими.
Ляжуть рядочками сиві архангели
В постіль твою криваву,
Синку, Устимку, я ж тебе бавила
Не на чужу забаву.
Що в цьому світі життя твого вартує?
Що то за смертна проща?
Падає небо! Прокляті статуї
Стяги крові полощуть…
Вірш пам’яті Устима Голоднюка, волонтера, якого застрелив снайпер. Свою каску він перефарбував у блакитний колір, як у миротворчих військ. На Майдані він просив попереджати про небезпеку вигуком “Небо падає!”
"Під час зимового протистояння, особливо 20 лютого 2014 року, найстрашнішим було те, що неозброєні, ненавчені, недосвідчені люди, звичайні програмісти, менеджери, студенти, пенсіонери - стали до бою проти добре озброєних і екіпірованих, ретельно вишколених і досвідчених російських спецпризначенців, які спокійно і безкарно розстрілювали українців, наче в тирі. А ми ненавчені були, багато хто навіть "срочку не служив"! Ми ж не те щоб битись, ми навіть не знали, куди ховатись і що взагалі робити! Це зараз розумієш, якими смішними ми видавались російським снайперам зі своїми пластмасовими касками та дерев'яними палицями проти їх гвинтівок, касок, бронежилетів. Мабуть, вони сміялися з нас під затонованими забралами своїх шоломів. А ми - перемогли. І продовжуємо перемагати, хоч дехто вже захищає нас з Небес..." - зі свідчення одного з учасників Майдану Гідності, нині військовослужбовця ЗСУ.
" Це був перший бій цієї війни, деять років тому — прийняла Небесна Сотня. Війни із нашим споконвічним ворогом. Ми знаємо за що бʼємося. І пам’ятаємо тих, хто прийняв перший бій. Раз вже так сталося, що нам доводиться виборювати свободу зі зброєю в руках, я хочу вміти її добре тримати", - продовжив він, пояснюючи, чому прийшов у бойову бригаду. І під його словами готові підписатися тисячі нині діючих військовослужбовців Збройних Сил України, чий шлях до професійного війська розпочався на Майдані.
Люди, які віддали життя за Україну під час Революції Гідності. Вічна пам'ять.
Немає коментарів:
Дописати коментар