До Дня українського добровольця

                    Хто такі українські добровольці?

 Це такі люди, які у 2014 році відреагували на російську агресію та почали створювати військові, поліцейські та парамілітарні добровольчі формування, аби забезпечити захист територіальної цілісності та суверенітету України.

       Цей самоорганізований захист держави бійці організували без зарплат, пільг, соціального захисту, державного забезпечення та нагород, часто – за власний рахунок та під свою особисту відповідальність. 

       Які вони добровольці? 
      Дуже різні.Банкіри, бізнесмени, студенти, митці, журналісти.
      Вони пішли на війну… Із рідних домівок, з теплих кабінетів, без ділових костюмів та суконь, відірвавшись від улюблених справ, полишивши бізнес, комфорт та домашній затишок… Сотні добровольців покинули мирне упорядковане цивільне життя, об’єднавшись навколо єдиної мети - захист України! Саме добровольці, будучи небайдужими до сьогодення та майбуття, відчайдушно кинулися на боротьбу з ворогом, а в подальшому стали до лав Збройних Сил України. 

       Чому вони пішли на фронт? 
       У переважній своїй більшості – тому що не могли не піти захищати від реальної загрози.           Просто кожен пояснює це різними словами.

      Чому ми сьогодні про них говоримо? 
      Тому що вони вартують нашої уваги.
       І поваги.
                     17 січня 2017 року Верховна Рада України прийняла постанову щодо затвердження в Україні Дня українського добровольця, який буде відзначатися щорічно 14 березня . Мета – це вшанування мужності та героїзму українських добровольців, які весною і влітку 2014 року першими пішли на фронт і прийняли на себе удар ворога, зруйнували злочинні плани Кремля та стали ідеологічною основою відродження Збройних сил України. Сьогодні ми згадували добровольців - наших односельців, пишалися особистим знайомством із бійцями  спецпідрозділу " Шторм" та його командиром та віддавали шану загиблим.

Крутих хлопців, дійсно крутих, було дуже багато. Круті хлопці були в Іловайську. Вони були на Саур-Могилі, тримали ту голу висоту і терпіли обстріли з російської території, не маючи змоги їм відповісти чи відійти на якісь укріплені позиції, щоб дати достойну відсіч росіянам, які перетинають кордон. Такі хлопці були в аеропорту. Такі хлопці були в Дебальцевому. Коли згадуєш цих людей – кожен хлопець по-своєму унікальний був. Кожен був особистістю.   
                                                   
                                                                   
                                                                      Не з примусу, а з доброї волі,

                             Пішов за рідну землю воювати. 

                                  З ним побратими не один пуд солі, 

                                            Вже встигли «з’їсти» в їхнім Добробаті. 

                                  Стоїть тут дивлячись у вічі смерті 

                                   Цей хлопець фору дати може сталі, 

Такий міцний, незламний він і впертий