Ми всі з дитячих років життя знаємо ім'я першого космонавта - Юрія Гагаріна, також як імена та багатьох інших підкорювачів космосу. Але
чи можна уявити політ без випробувань? А сьогоднішню космічну програму без наукових експериментів? Часто герої цих подій так і залишаються в тіні.
За всю історію підкорення зоряного простору в космос було відправлено понад 40 видів різних тварин. Серед них і собаки з мавпами, і зовсім невеликі тихоходки, нематоди і навіть самі звичайні руді таргани.
Першими кордонів космосу досягли плодові мушки дрозофіли, на німецькій балістичної ракети «Фау» ці комахи піднялися на висоту понад 188 кілометрів, після чого повернулися на Землю абсолютно неушкодженими, навіть одразу взялися за розмноження. Комахи і потім регулярно стають космічними туристами. Так у 2007 році в космос запускають Фотон М-3, який отримав жартівливу назву «Ноїв Ковчег», адже серед його пасажирів були гекони, тритони, піщанки, равлики, метелики і навіть тарган.
Взагалі імена, які отримують космічні мандрівники, і їх історії, мабуть, можуть стати основою для майбутніх біологічних романів. Павуки Гледіс і Есмеральда, які плели на МКС занадто симетричні мережі, кішка Фелісетта (або кіт Фелісетт, цього ми точно не знаємо), проте історія радянської собаки Лайки не залишила байдужими ні її сучасників, ні нас з вами. Ця собака стала першою твариною, виведеною на орбіту. Були, правда, у неї і конкуренти, серед яких Альбіна. Але Альбіна в самий невідповідний момент завагітніла, і вчені її пожаліли, адже політ не припускав повернення. На ті часи це було неможливо технічно.
3 листопада 1957 року Лайка відправляється в свою останню подорож, але під час польоту щось йде не так і замість відведеного тижня собака гине вже через 5 - 7 годин після початку польоту і чотирьох витків навколо Землі. Зоозахисники по всьому світу обурювалися, писали листи уряду СРСР і особисто Н.С. Хрущову. Але Лайці було вже однаково. Супутник з собакою всередині продовжував самотньо літати в безкрайньому просторі і зробив ще 2370 витків навколо нашої планети, поки не згорів 14 квітня 1958 року. Газета The New York Times в 1957 році пише: «Лайка - найкудлатіша, найсамотніша і найнещасніша собака на світі».
Але це все красиві історії, а тварини продовжують літати в космос і до цього дня. Так вчені дуже люблять запускати в космос риб: їх запускали 18 разів. Найчастіше риб запускають з метою перевірки впливу космічних умов на ембріональний розвиток. Так медаки японські (Oryzias latipes) стали першими хребетними, що розмножувалися в космосі.
Під час першого експерименту STS-65 медаки відклали 43 ікринки, з яких в космосі вилупилися 8 мальків і ще 30 мальків вилупилися протягом 3 днів після приземлення. Але на цьому ж виді риб проводили вивчали і м'язову атрофію разом з деградацією кісткової тканини. Адже відомо, що за 180 днів перебування на МКС космонавти втрачають близько 40% м'язової маси, що стає суттєвою проблемою при поверненні додому.
М'язова атрофія також стала основним завданням запуску в космос нематод, але нематоди, котрі повернулися, виявилися ще і довгожителями. Біологи з'ясували що у нематод-космонавтів знижена активність 199 генів, включаючи 11 генів, пов'язаних з передачею інформації через нервову та ендокринну системи, а у 7 із 11 генів присутні раніше вивчені мутації, які знижують активність генів. Можливо, вивчення цих генів дозволить в майбутньому зробити людей безсмертними.
Безсмертя взагалі досить легко робить з живих організмів зірок. Ця здатність і зробила знаменитими дивовижних у всіх сенсах тихоходок. Вперше ці істоти, котрі живуть в самих різних куточках нашої планети від вершин Гімалаїв до термальних джерел і морських глибин, вирушили в космос в 2007 році все на тому ж Ноєвому Ковчезі - Фотоні-М3. І саме в той момент з'ясовується здатність цих істот переносити умови космічного вакууму. Пізніше вони стали першими живими істотами, що вийшли у відкритий космос без захисних пристроїв, частину із них при цьому навіть не вбило надмірне ультрафіолетове випромінювання і критично низькі температури. Щільні покриви і унікальне захисне явище клітинного ангідробіозу - стану спокою з критичної втратою води в організмі (до 98%) сьогодні вивчається в лабораторіях по всьому світу. Припускають, що дисахарид під назвою трегалоза грає важливу роль в цьому процесі захисту клітин, заміщаючи собою воду. Але організм тихоходок виробляє і інші цукри разом з термореактивними білками, структуру яких нам тільки належить розкрити.
У майбутньому людство, можливо, колонізує Марс, відкриє нові галактики і загляне за горизонт подій, але можна бути впевненим, що і без того немаленький список тварин-космонавтів буде поповнюватися все новими і новими видами, а експерименти на братах наших менших дозволять дізнатися нам краще перш за все самих себе.
Немає коментарів:
Дописати коментар