Пам'ятаємо!

    

 

А буває, ідеш по світу,

                                                   і проходить повз тебе людина

                                                   так, неначе проносить квіти

                                                   і тобі віддає половину.

                                                   Ще і стебла від рук гарячі.

                                                   Озирнешся на неї здаля

                                                   і збагнеш - на промінь багатша

                                                   стала раптом твоя земля.

                                                                                   Ліна Костенко

 

             Ми з Санею були знайомі всього лише якусь годину. За цю годину ми    стали  друзями.

      Вони повернулись із зони АТО, з Луганської області, всі живі та неушкоджені. На станції розвантаження Кремидівка було похмуро та холодно, але настрій був у всіх чудовий.
  Саня побачив змерзлу дівчинку. Зняв куртку та шапку і просто сказав: "Носи, хай буде тобі тепло". Катя зніяковіла, та її ще довго вмовляли одягнути шапку. А потім вони обнялися - ЗАХИСНИК та МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ, заради якого він боронить нашу державу. На згадку ми подарували Сані прапор та сфотографувались.
Спілкувався з дітьми, бойовими побратимами, підбадьорював, жартував. Таким ми Олександра Попова запам’ятаємо назавжди.
      А 30 червня 2017 року він  був похований в Миколаївській області, де його не дочекались дружина та троє діток.
       Ми маємо пам'ятати кожного: по імені, в обличчя, в деталях біографії. Просто для того, щоб розуміти, якою є ціна нашого нинішнього відносного спокою. І нашої перемоги, яка обов'язково буде.
Речі, подаровані Санею зберігаються в музеї Барабойської гімназії.
Війна забирає кращих.
Він загинув на Донеччині - за нас та Україну.
Вічна слава герою!

День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні

     День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні. Вічна пам'ять !
Щороку 22 червня український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів земляків, життя яких обірвала Друга світова війна. Горем і болем вона увірвалась в кожну українську домівку, кривавою лінією пройшла через кожне серце, кожну долю.

      Друга світова війна – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Безповоротні втрати України в цій війні - 8-10 млн. осіб, які загинули під час бойових дій, через окупаційний терор та голод в тилу, примусовий вивіз. Внаслідок бойових дій постраждало понад 700 міст та містечок, 28 тисяч сіл.

    Наш священний обов’язок – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників.

    Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Тому цього дня, 22 червня, вшануймо пам’ять всіх, чиє життя було покалічено і зруйновано у тій страшній війні!

    Гугл нагадав, як 22 червня 2021 року ми відвідували братську могилу на Сумщині,на околиці Путивля, в якій разом з побратимами похований дід чоловіка, Серпенінов Олександр Миколайович,закатований фашистами в грудні 1941 року за зв'язок з партизанами.

    

Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!

Всіх з першим днем астрономічного літа!

 

ЛІТНЄ СОНЦЕСТОЯННЯ

Сьогодні, 21 червня о 12:13 за Київським часом Земля досягне так званої "точки літа" - літнього сонцестояння. Це перший день астрономічного літа, і найдовший світловий день року у Північній півкулі. Цього дня сонячний диск досягає максимально високого положення над горизонтом у нашій півкулі, а тому аби йому пройти ввесь небосхил, потрібно найбільше часу (в Україні це 16 годин 33 хвилини).

Північний торопік - це умовна лінія на карті, яка власне і показує, де сонячний диск досягає своєї максимальної висоти над горизонтом у Північній півкулі. О 12:13 за Київським часом Сонце буде прямо над ним. Якщо Ви в цей час перебуватимете в Гавані, Асуані чи на Тайвані, то помітите, як флагштоки, колони або рівні споруди не будуть відкидати тінь Сонця, бо воно буде вертикально над ними. У Південній півкулі цього разу все навпаки: ночі стають довгими, а дні - короткими, і починається астрономічна зима. Антарктида практично повністю занурюється в полярну ніч, в той час як в Арктиці навпаки, настає довгий полярний день. Для Північної півкулі день літнього сонцестояння - це ще й період "Білих ночей" - дуже цікавого астрономічного явища, коли ввечері Сонце хоч і сідає за горизонт, але його промені дістаються верхніх шарів атмосфери, і освітлюють їх, і при цьому освітленість дуже висока. Білі ночі спостерігають у Північній півкулі між 66 та 58 північними паралелями. Щоправда на широті 58-59° пн.ш. "білі ночі" значно темніші, і є радше подобою тих, справжніх, які можна спостерігати північніше 59 північної паралелі. Найкраще їх можна спостерігати саме в тих, містах, які лежать в цьому проміжку - Гельсінки (Фінляндія), Осло (Норвегія), Стокгольм (Швеція), Рейк'явік (Ісландія), Анкорідж (Аляска, США) та Готгоб (Гренландія). На широті Києва, Праги, Калгарі та Ванкувера (50° пн.ш.) "білих ночей" не буває. Але Ви зможете переконатися в тому, настільки мигула ніч була короткою. В Києві сонце зійшло о 4:46 ранку, а зайде о 21:14. Але відніміть від цього часу дві години сутніків (перед сходом в перед заходом Сонця), і Ви помітите, що ніч із 20 на 21 червня тривала насправді трохи більше 5 годин. Наступна ніч, з 21 на 22 червня вже буде на 48 секунд довшою, а день 22 червня відповідно коротшим.

Та чи завжди літнє сонцестояння було 21 червня? В старих радянських підручниках з географії та астрономії можна знайти дату 22 червня, яку часто передруковують навіть у сучасних шкільних підручниках з географії та астрономії, але літнє сонцестояння вже як мінімум 120 років не настає 22 червня. Однак заради справедливості варто зазначити, що колись воно дійсно наставало 22, а ще раніше навіть 23 червня. Коли Ератосфен в день літнього сонцестояння спостерігав за дном колодязя в стародавньому Асуані (Єгипет), аби виміряти розміри Землі, скоріше за все в перерахунку на наш календар, це було не 21 червня як зараз, а 22, або ж навіть 23 червня, оскільки 2700 років тому літнє сонцестояння припадало саме на дві доби пізніше, ніж зараз. Вже через 1200 років літнє сонцестояння буде наставати 20 червня. Вся справа у прецесії Землі. Це особливий рух нашої планети, коли Земна вісь проходить по колу за 25700 років (в нашій спільноті ми неодноразово розповідали про вплив процесії Землі). Тому бачимо, що 22 червня насправді вже давно не є днем літнього сонцестояння, і така дата в підручниках є помилковою. Та й наступний день (22 червня) вже буде трішки меншим ніж сьогоднішній. Але чому ж тоді літо тільки починається? Поступове скорочення дня мало б означати і зменшення тепла, але ж ми чудово знаємо що в липневі та серпневі дні спека сильніша ніж в червні, незважаючи на те, що вони таки коротші за своєю тривалістю. Причину цього "феномену" слід шукати в нашій атмосфері. Під високими кутом Сонця повітряні маси в нашій півкулі тільки но почали розігріватися, і їх температура буде лише зростати. Простіше кажучи, літні температури будуть йти вгору саме через поступове нагрівання атмосфери Землі, і навіть скорочення дня не може зупинитися цей процес. Саме тому 21 червня не є днем максимальних температур. За даними метеослужб в Україні 21 липня в середньому є теплішим за 21 червня, і причиною цього є атмосфера, а не кут Сонця, як могло б здатися. Саме тому день літнього сонцестояння є першим днем астрономічного літа, а в деяких народів був навіть початком року, а не днем максимальних температур. Наскільки Сонце високо сьогодні над горизонтом Ви зможете переконатися, якщо на вулиці приблизно о 13:00 вкажете на нього рукою. Вона буде піднята повністю догори. Звісна річ, в Україні сьогодні кут Сонця не 90°, та все ж він буде найбільшим серед усіх днів року. Наприклад 21 грудня ополудні ваша рука, яка б вказувала на Сонце, мала б майже горизонтальне положення.

Щороку 21 червня тисячі людей приїздять до англійського містечка Солсбері та прямують до однієї з найвідоміших історичних споруд Британських островів — пригоризонтної обсерваторії Стоунгендж.

Там вони чекають світанку, щоб зайвий раз переконатися: Сонце в день літнього сонцестояння сходить саме в тій точці, яку «відмітили» наші древні предки.

Втім, як би там не було, але літо лише починається! Попереду довгі і теплі літні дні. Звісно ми хочемо побажати всім вам, аби воно принесло нам омріяний мир і перемогу над ворогом! Однак поки що ми цей шлях лише проходимо. Тому будемо вірити що це літо таки буде для нас переможним! Всіх з першим днем астрономічного літа!

Вишити щоб ЖИТИ!

 Українська вишивка - це молитва без слів!

   Для багатьох зараз звичайні побутові заняття стали своєрідним ресурсом. Приготування їжі, наведення ладу, заняття невеликим ремонтом чи рукоділлям знижує рівень тривожності, допомагає "тримати себе в купі", надає сил і наснаги з надією дивитися у майбутнє. Ця війна не перша в історії нашої країни. З давніх-давен, поки воїни боролися за нашу землю, жінки, залишаючись вдома, намагалися утримати звичний уклад життя. Садили городи, білили хати, шили й вишивали обереги для оселі та своїх чоловіків. Люди вірили — вишивка, зроблена люблячими руками, захищає від темних сил. 

    Українська вишита сорочка — вишиванка — вважається оберегом від усього лихого, що може статися в людському житті. Вона є символом краси та міцного здоров'я, а також щасливої долі. В Україні вишиванка також символізує родинну пам'ять, вірність та любов у сім'ї. В орнаментах українських вишиванок закодовано щастя, долю, життя та волю до перемоги. На жаль, більшість з вишиванок, які передавалися раніше з покоління в покоління, було знищено під час радянської окупації. Автентичні сорочки зараз є раритетами, здебільшого вони зберігаються у музеях та приватних колекціях.

     Наші бабусі й прабабусі під час і після великих скрут, в тому числі і воєн, вишивали вишиванки — це працювало і як захист, і як "зашивання ран". Потім цей "магічний" одяг передавався з покоління в покоління. Але ж і зараз ми можемо вишити нові такі вишиванки, цінніші, ніж будь-коли. Вишивані під час війни з росією сорочки можуть стати своєрідними "садами перемоги", тільки вишитими.

    У вишивці сакральне значення має все — від ниток та походження тканини до орнаменту, кількості стібків і кольору. Найдавнішою є вишивка білим по білому.

   Справжня вишита українська сорочка, яка вишивалася жінкою для чоловіка чи матір'ю для сина, несе в собі неймовірну силу захисту. Коли жінки вишивають власноруч сорочки своїм чоловікам, вони вкладають у них дуже велику силу, великі почуття. Це сильний оберіг. Якщо під час вишивки жінка ще й молить Бога дарувати захист, супроводжує створення вишиванки молитвою, це на мою думку, дуже сильно. 

    Це неймовірної сили оберіг. Я часто чула фразу "та ж вишивка вже не в моді". Знаєте, вишивка і не повинна бути в моді. Вона завжди повинна бути в серці. Тоді і буде вишиванка оберегом і могутнім захистом!

      Сорочки, вишиті під час війни, не тільки захищають, а й наближають Перемогу й мирні часи.

  Отже, я приєднуюся до Всеукраїнського флешмобу і розпочинаю вишивати сорочку Воїну ЗСУ- сину до Перемоги! Для цього обрала вже готову сорочку із домотканого лляного полотна, схему від Юрія Мельничука  "Обереги і узори для вишитих сорочок воїнів. Хрещатий хрест (шиття лиштвою)" та натуральні лляні нитки.

 

   Вишивана сорочка — робота довга й кропітка. 

     А що робити, коли створити "вишиваний захист" для дорогої людини потрібно просто зараз? На такий випадок українські майстрині рекомендують простий, але дієвий орнамент-оберіг. Це Алатир, могутній знак суті створення Всесвіту.

      Алатир — оберіг, знайомий багатьом. Також його називають Хрест Сварога або Око Бога. Являє він собою зірку з вісьмома вершинами, яка символізує Початок Світу і Божого Роду. Центр її — це Бог, а в променях переплітаються чоловіче й жіноче начала. Вважається, що цей амулет має магічну силу, яка захищає й допомагає людині.

  Цей елемент дуже поширений у чоловічих сорочках-вишиванках. Але оберіг можуть носити як чоловіки, так і жінки, в тому числі — діти. Нашвидкуруч його можна вишити на готовій сорочці або футболці, зробити у вигляді брелока, заламінувати або залишити простим вишитим клаптиком.

    Можна робити такі маленькі мініатюри на клаптику канви і вкладати в посилки до наших бійців. Або в аптечки. Така вишита дрібничка яку солдат покладе  в кишеню і згадає що за  його спиною купа небайдужих людей. Для настрою, для духу, для підтримки.

 

    Майстрині, українки, жінки та дівчата!

     Вишийте цей візерунок, як оберіг нашим захисникам. Передайте клаптик вишитого полотна воїнам ЗСУ, підтримайте їх теплом своїх  рук і серця.

Адже вони тримають нам небо.

Слава Україні!  Смерть ворогам!