ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Коли ми порахуємо всіх загиблих та вимовимо вголос всі імена,

Бог спуститься з неба на землю, тихенько присяде десь поруч та мовчки закурить із нами всіма.

Коли ми відкриємо двері останніх катівень та відмиємо кровʼю змальовану вязь, ми жахнемось від болю тих, хто там згинув, та сенсу прощальних на стіни нанесених фраз.

Коли ми повернемо всі свої села та врешті зупинимось десь на межі.

Нам більше не треба буде поглядом в небі шукати своїх, хто не був в мережі.

Нам більше не треба буде схиляти коліна,

Ховаючи кращих із нас.

Та більше не треба буде втрачати

В життя запозичений на війну час.

Нам стільки та всього раптово знов стане таким непотрібним.

Таким неважливим та дуже далеким, чужим. Ми мовчки із Богом закурим, на двох одну зділим, тримаючи біль у руках...

тремтячих, безсилих, брудних.

Володимир Шевченко

26.11.2022. південь.

ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ...

Ця свічечка, як маківка горить... 

Вони вмирали і хотіли жить. 

Голодні і холодні, без води 

Пішли відразу в райськії сади. 

Пішли у рай, бо пекло вже пізнали, 

Коли останню скибочку ховали.

 Коли макуху гризли і лушпиння.

 Коли лежали, схожі на каміння.

 І цілі села йшли у засвіт Божий 

У день холодний ні на що не схожий 

- Ні на весну, ні на осінню мряку 

І чули звук, як ріже хтось собаку. 

 Як баба стихла, ойкнула й не стало.

 Як серце битись в діда перестало. 

 Дитина схлипнула, просила їсти,

 А всюди лиш одні енкаведисти.

 Лише загони смерті і зачистки.

 Не стало Хіврі, Маври, їх невістки. 

 Шваґра і кума, дядини й зовиці. 

 Не били в дзвони навіть церковиці. 

 Мовчали дзвони, нікому в них бити. 

Ставало тяжко по землі ходити.

 Ставало пусто. У хати порожні

 Вселялись люди, люди подорожні. 

 Чужинці, одним словом, не свої. 

 Весною ожили сади, гаї. 

 Акація розквітла, молочай. 

 І це був для вцілілих просто рай. 

 Наїлись, напилися гіркоти.

 І лобода роззявила роти. 

 І мальва проросла крізь спориші. 

 І сонце пригорнулось до душі. 

 Лишилась свічка, житній колосок 

 І на могилах глина і пісок.

 І наша пам"ять... 

Запали свічу. 

Я з нею в тридцять третій полечу...

З ДНЕМ ГІДНОСТІ ТА СВОБОДИ!

    Для українців – це більш, ніж просто слова. Ми знаємо цінність цих понять, як ніхто інший.

Щодня наш героїчний народ демонструє, що найбільше цінує свободу і йому вистачить гідності протистояти будь-якому ворогу

Ми ніколи і нікому не віддамо свого. Вільних людей неможливо стримати!

Боремося, працюємо, перемагаємо разом

Сьогодні, відзначаючи День Гідності і Свободи ми вшановуємо пам'ять Героїв Небесної Сотні та наших воїнів, що поклали життя заради нашого вільного майбутнього.

Вони, проявивши патріотизм та мужність, виступили на захист демократичних цінностей, відстояли національні інтереси і європейський вибір нашого суспільства. Вони стали сучасним доказом того, що в єдності наша сила, завдяки якій ми можемо досягти будь-якої мети.

Також сьогодні ми дякуємо героям, що нині виборюють нашу свободу на фронті. Завдяки їхній незламності український народ надалі очікує лише перемога і процвітання у вільній, мирній Україні.

Бажаємо всім добробуту та злагоди. Нехай над вами буде лише мирне небо, а сльози горя лишаються лише у минулому.

16 листопада Міжнародний день ТОЛЕРАНТНОСТІ

 

16 листопада Міжнародний день, присвячений терпимості (толерантності) (International Day for Tolerance).

Запроваджений у 1995 р. за рішенням ЮНЕСКО в день ухвали Декларації принципів терпимості, яка звертається до держав, які мають гарантувати створення справедливого законодавства, дотримання правопорядку, судово-процесуальних та адміністративних норм.

Толерантність (лат. tolerantia – терпіння) – у загальному значенні ослаблення чи від-сутність можливості реакції на будь-який несприятливий фактор у результаті зниження чутливості до його впливу.

Толерантність - повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті й переконань.Т

Толерантність – це єдність у різноманітті.

Толерантність – не тільки моральний обов'язок, а й політична та правова потреба.

Толерантність – це те, що уможливлює досягнення миру, сприяє переходу від війни до культури миру.

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст. 1 Декларації принципів толерантності).

#Міжнародний_день_толерантності #InternationalDay_for_Tolerance