ХВИЛИНА МОВЧАННЯ

Коли ми порахуємо всіх загиблих та вимовимо вголос всі імена,

Бог спуститься з неба на землю, тихенько присяде десь поруч та мовчки закурить із нами всіма.

Коли ми відкриємо двері останніх катівень та відмиємо кровʼю змальовану вязь, ми жахнемось від болю тих, хто там згинув, та сенсу прощальних на стіни нанесених фраз.

Коли ми повернемо всі свої села та врешті зупинимось десь на межі.

Нам більше не треба буде поглядом в небі шукати своїх, хто не був в мережі.

Нам більше не треба буде схиляти коліна,

Ховаючи кращих із нас.

Та більше не треба буде втрачати

В життя запозичений на війну час.

Нам стільки та всього раптово знов стане таким непотрібним.

Таким неважливим та дуже далеким, чужим. Ми мовчки із Богом закурим, на двох одну зділим, тримаючи біль у руках...

тремтячих, безсилих, брудних.

Володимир Шевченко

26.11.2022. південь.